06.12.2024
Тема блоку «Вітаємо на тебе, зимонько»
Тема тижня «Зима і ми»
Рекомендоване спостереження
за птахами, які прилетіли до годівнички
- Яких птахів можемо побачити взимку?(горобчиків, синичок, ворон, голубів, сорок).
- Як ми називаємо цих птахів? (зимуючі)
Хто морозів не боїться і живе серед людей
На зиму не відлітає , під карнизом проживає,
По дворах стрибає , крихти підбирає .
Хто вгадав той молодець . Ця сіренька пташка (горобець )
Ох , який великий птах . Важно ходить по садах .
Чорний птах не мовчить . Розмовляє – « кар» кричить ( ворона)
Невеличка сіра й біла пташка біля нас живе.
Дуже добра; ніжна , мила , крихітки вона клює.
Кожен з вас цю пташку знає , ЇЇ назву відгадає ( голуб )
- Зима – це пора року, коли вся природа поринула у глибокий сон. Єдине, що нагадує нам про те, що природа жива – це птахи, які своїм голосом звеселяють холодний пейзаж за вікном. Але це тільки для нас, людей , птахи взимку – радість. Для самих же птахів наступає найважчий період їхнього життя.
- Що птахам страшніше – холод чи голод? ( голод)
- Так , саме голод – найбільша небезпека для пташок взимку.
З чого вона зроблена? ( з дерев’яних дощок). Таку годівницю не буде розгойдувати вітер, а отже птахи не будуть полохатися. А ще у неї є дашок. Для чого він? (що сніг не замітав їжу).
Ознайомлення із природним довкіллям, логіко-математичний розвиток
Тема: Синичка. Геометричні фігури.
Намалюй та розфарбуй
Ознайомлення з соціумом
Тема: Правила безпечної поведінки взимку.
Перегляд повчального відео
Микола Васильович Снаговський
ТУРБОТЛИВА БУРУЛЬКА
Одного зимового дня несподівано потепліло так, що подекуди почав танути сніг, потекли потічки. Іванко зрадів: не треба дуже одягатися. Вийшов надвір, досхочу награвся, ліплячи з вологого снігу всілякі фігури. А приморившись, став під стіну будинку напроти сонечка, примружив очі, розвів руки і давай насолоджуватися теплом яскравого сонця. Аж, раптом, на його голову – кап! Іванко на те особливої уваги не звернув: ну, подумаєш, крапелька капнула з даху. Але знову – кап-кап!Іванко собі стоїть. Йому навіть приємно, що на розпашілу від активних забавок голову капають прохолодні крапельки.
– Та чи ти, хлопчику, ще довго не звертатимеш уваги на мене?.. – несподівано почув Іванко десь зовсім близько незнайомий голос.
– Це – до мене?
– Атож, до тебе! Куди ти став?!
– Як «куди»? Біля стіни, на осонні. Гріюсь і відпочиваю! – відповів хлопчик.
– А чому ж ти не здогадався глянути нагору, як вчать вас, дітей, батьки і вчителі? Я ось-ось у-у-упа-а-аду…
Іванко немов знічев’я поволі підняв голову, але в ту ж мить, охоплений жахом, відстрибнув убік. Відстрибнув через те, що над ним висіла здоровенна бурулька, що уже зірвалася з даху і почала була падати на хлопчика, але перед тим все ж устигла попередити його про серйозну небезпеку. Відтоді Іванко не стає біля стін, не пересвідчившись наперед, чи не звисають з дахів важелезні бурульки, тим паче що не всі з них вміють говорити. Сам не стає й іншим не радить.
Школа безпеки та здоров’я
Бесіда « Обережно – гололід!!!
