«Виховання — це людські стосунки. Хороший педагог – це насамперед людина, яка любить дітей, знаходить радість у спілкуванні з ними, вірить у те, що кожна дитина може стати доброю людиною, вміє дружити з дітьми, бере близько до серця дитячі радощі і прикрощі, знає душу дитини, ніколи не забуває, що він сам був дитиною».
В.Сухомлинський
Віртуальна бібліотека
Отримати посилання
Facebook
Twitter
Pinterest
Електронна пошта
Інші додатки
Українські народні казки
Українська казка «Лисичка-сестричка та сірий вовк»
Казка про глину
Жила собі Тверда Глина і нікому не було від неї радості. Тверда, черства, скоріше трісне, ніж зробить комусь добре. Прийшла до Твердої Глини її сусідка Вода.
- Треба, - каже, - тобі бути трохи м'якіше, лагідніше. Тоді зможеш робити людям добро, радіти, а не казитися на себе від злості. Поплакали сусідки над жіночою долею. Вода пригорнула до себе Глину та пішла собі. Глина пом'якшала від таких слів та ніжних дотиків води, стала пластичною, гнучкою, піддатливою. Побачила людина таку глину та зробила з неї гарненький кухоль. Приходить наступного ранку Вода до Глини, а сусідка вже не така як учора: у неї пишні форми, щаслива, задоволена від свого вигляду. Зраділа Вода та й каже:
- Будемо з тобою разом добро робити - людей поїти! А поки мені треба від тебе йти.
- Чому, подружко? Ти ж казала, «будемо разом», а сама тікаєш!
- Поки йду. - говорить Вода. - Щоб поїти людей, кухлик має бути твердим. Ти не достатньо міцна, а я можу зруйнувати тебе, Глино.
- Ти ж казала, «треба бути м'якою, щоб робити добро». А тепер говориш: «Треба бути міцною...».
- Подружко, поки ти була просто глиною, треба було бути м'якою, щоб з тебе можна було б щось виліпити, а коли стала кухликом, тобі треба стати твердою, міцною.
Вода пішла, а Тверда Глина задумалась: "Однак, щоб робити добро, треба знати, коли треба бути м'яким, а коли - твердим".
"Хліб і золото"
"Золота пшениця"
Авторські казки
Паола Утевська "Лісова аптека"
Грицько Бойко "Веселинки"
Світ дитинства
Зимові розваги
Нумо, хлопчики й дівчата!
Ковзани беріть й санчата,
Бо прийшов веселий час —
Всіх зима чекає нас!
Підемо на лід кататись,
З гірки весело спускатись!
Вистачить розваг для всіх,
Скрізь звучить веселий сміх!
Бо зима — це чарівниця!
Сумувати не годиться.
Сніжки, ковзанки — це клас!
Скільки втіхи є для нас!
Надія Красоткіна
ЗНАЙОМСТВО
У садочку біля лавки
Копається хлопча.
А дівчинка-малявочка
Ганяє обруча.
Побачив хлопчик дівчинку, Сорочку обтрусив І дівчинку-малявочку
Сідати запросив. - Сідайте,- каже,- дівчинко, Не бігайте весь час. Я теж отут скраєчку
Посиджу біля вас. Л. Первомайський
ПІВНИК ТА СОНЦЕ
Півник прокинувся першим в дворі
І безупинно «Здрастуй!» гукає він сонцю вгорі.
Чуєш, дитино?
Півнику також сказать не забудь
Слово чарівне
«Здрастуй!» — І нумо рушати у путь
З піснею півня.
Хмари за вітром пливуть, мов човни,
В синьому небі.
«Здрастуй!» — неначе говорять вони
З неба до тебе.
Кличуть гуляти у гай солов'ї,
Квіти у поле.
«Здрастуй, дитино! Ми друзі твої!» —
Лине довкола.
В. Верховень
Світ природи
Українська казка «Зимівля звірів»
Грудень
Грудень тихо наступає,
Землю снігом посипає.
Подивись лишень сюди –
Та це ж зайчика сліди.
Де ж наш сірий заховався? –
Він у білу шубку вбрався.
Більше зайчик не боїться
Ні вовчиська, ні лисиці.
Олена Коваленко
«Жабка» «Осінні клени»
Журилась під осінь Стоять осінні клени
Малесенька жабка: У барвах золотих
Уже потемніла І дивляться на мене,
У соняха шапка А я дивлюсь на них.
І жовтими стали Ось листячко упало…
Листочки у клена, Нагнувсь я до листка:
А я іще й досі Він жовтий і трипалий.
Зелена-зелена!.. Мов лапка гусака.
Л. Плох Грицько Бойко
Катерина Перелісна "Золота осінь"
Предметний світ
Степан Жупанін "Оленчині вишивки"
Соціальний світ
«Ви живете серед людей. Кожен ваш вчинок, кожне ваше бажання позначаються на людях... Робіть так, щоб людям, які оточують вас, було добре», — писав відомий український педагог і письменник Василь Олександрович Сухомлинський. Твори Сухомлинського формують у дітей найголовніше — людяність. Вони вчать маленьких читачів відрізняти гарні вчинки від недобрих, бути чемними, поважати старших, захищати менших.
БІЛКА І ДОБРА ЛЮДИНА
Ішла собі лісом Добра Людина. Дивилася на трави й квіти ласкавими очима. Не наступила на квіти, бо помітила їх. Ось підійшла Добра Людина до високої сосни. Побачила білочку. Білочка стрибала по гілках, а за нею гнався якийсь рудий звірок. Добра Людина впізнала куницю. Це лютий білоччин ворог. Ось-ось куниця наздожене білку й розірве своїми лютими пазурами. З жалем і болем у серці глянула Добра Людина на бідолаху. Побачила білочка очі Доброї Людини, плигнула з дерева й сіла їй на плече. А зла куниця втекла в темний ліс. Погладила Добра Людина білочку та й сказала:
— Стрибай собі до свого дупла.
Глянула білочка вдячно Добрій Людині у вічі й пострибала додому. Дітки давно вже чекали на неї.
.jpg)
